Основна  мета  реформування  початкової  мовної освіти полягає в запровадженні  компетентнісного  підходу до навчання мови, який передбачає формування в молодших школярів комунікативної компетентності.

Мовленнєва компетентність, яка є складовою комунікативної, виявляється в умінні молодших школярів використовувати мовні засоби для побудови діалогічних і монологічних висловлювань.

До вашої уваги пропоную ті види робіт, що застосовую на своїх уроках, які спрямовані на формування комунікативно – мовленнєвих умінь  та проілюструю їх деякими ситуативними вправами.

1. Інсценізація прослуханих або колективно складених казок, оповідань.

На початковому етапі діти лише відтворюють репліки героїв казок  (таких, як наприклад «Ріпка», «Рукавичка») з відповідною інтонацією, а згодом, - імпровізують, передаючи основний зміст реплік героїв словами.

Творча робота над казкою сприяє створенню ситуацій вибору, звільненню дітей від звичайного мислення, розвитку самостійності.

 При опрацюванні творі на уроках читання краще зрозуміти зміст допомагає «торбинка запитань». Діти самостійно ставлять запитання один одному за змістом твору. Як показник якісного зростання навиків читання у класі росте  «незвичайне дерево», його гілочки  -  це гілочки зросту темпу читання кожного учня.

2. Розігрування мовленнєвих ситуацій, складених на основі ситуативних малюнків (з яких зрозуміло, про що можуть говорити герої)

Після розгляду малюнків я пропоную учням здогадатися, про що говорять герої, зображені на ньому, та озвучити в парі їхню розмову – діалог.

3. Розповідь за власним малюнком, спостереженням, досвідом.

Пропоную учням спочатку намалювати те, що вони бачили по дорозі до школи, а потім, з опорою на свій малюнок, розказати про це однокласникам.

4. Висловлювання  «ланцюжком»

Цей вид вправ особливо корисний у процесі формування загально мовленнєвих умінь за аналогією до зразка вчителя. Окрім того, під час виконання такої вправи учні вчаться слухати співбесідника не перебиваючи його. Наприклад: «Моя мама радіє , коли я …», «Мені весело, коли…», «Я найбільше люблю….».

5. Створення  ситуацій для спілкування  в  парах з метою одержання інформації.

Кожен учень може звернутися до свого сусіда із запитанням і дізнатися про щось, наприклад, про те , що він читав вдома, або де відпочивав на канікулах і т. д.

6.Співпраця у парах, міні групах, під час якої учні змушені в ході спільної діяльності, спілкуючись, домовлятися про розподіл ролей та особливості виконання завдання.

7. Проведення рольових ігор.

Рольова гра  «Ательє»

Пропоную  одним учням уявити себе  в ролі «кравців», а іншим – в ролі «клієнтів», які звернулися до «кравців», щоб замовити собі одяг. «Клієнти мають придумати собі вбрання і словесно описати його. Після цього «кравець»  «шиє»(малює) одяг.

8. Переказування тексту з орієнтацією на слухача.

Прикладом комунікативного переказування може бути такий : після слухання казки Ніни Куфко «Гуси лебеді» пропоную учневі уявити себе Орисею, як би ви зверталися до Сови,  черешні , печі, річки.

Щоб забезпечити наявність слухача, можна переказувати переказування в парі, наприклад, запропонувати дітям уявити, що мама попросила розказати казочку перед сном маленькому братику або сестричці. Розповідати казку чи оповідання можна по «телефону»  мамі чи бабусі, казковому гостю уроку. Таке переказування в парі має дуже високу продуктивність, оскільки за короткий проміжок часу по вправлятися в говорінні має змогу половина учнів класу.

Мовленнєве спілкування пронизує всі види діяльності, а отже розвиток комунікативного мовлення відбувається повсякчасно: на всіх уроках: зокрема на уроках математики, коли діти у грі шукають можливості для успішного засвоєння математичних понять, ідей, властивостей.

На уроках курсу «Я і Україна» мої учні  люблять фантазувати, уявляти , перетворювати образи навколишнього світу. Під час вивчення теми «Вода» учням пропоную підбити підсумки уроку від імені води: «Я  -  Вода, я хочу розповісти про себе, що я ….».

 В своїй практиці широко використовую проектні технології. Адже участь у проектуванні розвиває дослідницькі, творчі та комунікативні здібності, здатність до самовизначення, популяризувати свої знання, вміння планувати свою роботу , а також  презентувати  її.

За моїми спостереженнями успішному збагаченню учнів знаннями й досвідом моральної поведінки сприяє така організація діяльності, у якій використані комунікативно – ситуативні завдання з моральним та етичним змістом. Розв’язуючи їх, учні вчаться оперативно і правильно оцінювати ситуацію, розуміти інших, ефективно використовувати слово як засіб переконання, вміло керувати своїми емоціями. Формування комунікативних умінь проходить успішніше, якщо процес відбувається в умовах ,наближених  до реальних, спеціально створених ситуацій. Так надзвичайно цікаво для учнів пройшов урок з ділової комунікації «Вузлик спілкування  -  контакт», де  учні розігрували сценки у вигляді діалогу, розповіді, поради, роздуму.

Окрім того, саме життя дітей у класі забезпечує природні ситуації, які заохочують до різних видів використання мови, наприклад, привітання іменинників, мам із святом, прохання позичити олівець, ручку,  і т. д..

Кожен вчитель  -  творча особистість і може самостійно творити мовленнєві ситуації, які б спонукали учнів до спілкування, виходячи з теми, мети уроку, наявного матеріалу. Важливо лише, щоб робота над формуванням комунікативних компетентностей здійснювалась комплексно і поетапно, а також систематично.