Сім’я: здоровий спосіб життя

Людина – досконале створіння природи. Та для того, щоб вона могла насолоджуватись життя і його красою, дуже важливо мати здоров’я.

«Здоров'я – не все, але без здоров’я немає нічого», - сказав мудрий Сократ.

Здоров’я і розвиток дітей – одна з головних проблем сім’ї і школи. Здоров’я дітей  останні роки має стійку тенденцію до погіршення. Йдеться не лише про фізичне, але й про психічне здоров’я. Несприятливий стан екологічного середовища, досить низький соціально-економічний рівень життя більшості населення країни призвели до зниження захисних і пристосувальних можливостей організму.

Низький рівень здоров’я дітей позначається і на процесі їх адаптації до навчальних навантажень і ще більше загострює проблему. Це і хронічні простудні захворювання, і погіршення зору, сколіоз, а як результат відсутності культурних людських стосунків – дитячі неврози.

Що необхідно робити, як діяти, щоб діти не втрачали здоров’я? Як зберегти і зміцнити здоров’я дитини?

Здоров’я дітей це загальна справа. Більш того, вона обумовлена загальним станом країни. Тому проблему здоров’я дітей потрібно розв’язувати комплексно та усім разом.

Навряд чи можна знайти батьків, які не хочуть, щоб їхні діти зростали здоровими. Та все ж, яка вона – здорова дитина?

Перш за все. Якщо вона й хворіє, то це трапляється нечасто, триває недовго і минає без ускладнень. Вона життєрадісна та активна, доброзичливо ставиться до людей, що її оточують, – дорослих і дітей. Позитивні емоційні враження превалюють в її житті. А негативні вона переносить стійко і без поганих наслідків.

Розвиток її фізичних, перш за все, - рухливих якостей відбувається гармонійно. Нормальна здорова дитина рухлива, швидка, спритна  і сильна. Добовий розклад її життя відповідає індивідуальним біоритмічним і віковим особливостям: це оптимальне співвідношення між часом, коли дитина не спить, і сном, періодами підйомів і спадів активності. Несприятливі погодні умови, їх різкі зміни на здоровій дитині не позначаються, бо вона загартована, її система терморегуляції добре натренована. Тому, зазвичай, така дитина не потребує будь-яких ліків. Завдяки раціональному харчуванню і постійній увазі до занять фізкультурою така дитина не має зайвої маси тіла.

Звісно, тут наведений «портрет» ідеальної здорової дитини, яку в житті сьогодні можна зустріти нечасто. Однак виростити та виховати дитину, що є близькою до такого ідеалу, – завдання здійсненне. Про те, як цього досягти, й піде подальша розмова.

Перш за все, поговоримо про поставу. Правильна постава не дається від народження. Це умовний рефлекс, і його необхідно виробляти. Щоб наші діти бігали, ходили, стояли та сиділи красиво, нам, батькам, доведеться докласти зусиль. Коли дитина хапає їжу з тарілки руками, тому що їй так зручніше, ми, дорослі, її зупиняємо, караємо, показуємо, як потрібно правильно їсти, і потім стежимо, щоб ці навички були доведені до автоматизму. Чому ж ми не стежимо, щоб дитина не сиділа, згорбившись, не стояла, перекосившись і не прагнемо того, щоб навичка тримати спину рівно стала її природної потребою?

Приємно дивитися на дини ту, яка голову тримає прямо, в якої плечі розпрямлені і знаходяться на одному рівні, живіт підтягнути, збоку видно, що хребет утворює красиву хвилеподібну лінію з невеличкими заглибинами у шийному й поперековому відділах.

До речі, правильна постава – це не лише красиво, а й функціонально, бо завдяки їй положення тіла  є найбільш стійким, вертикальне положення зберігається при найменшому напруженні м’язів. Отже, коли дитина стоїть рівно, розпрямивши плечі, вона менше стомлюється. А якщо вона йде, біжить або стрибає, зберігаючи при цьому гарну поставу, хребет найкращим чином амортизує навантаження.

Погана постава спричиняє погане дихання і кровообіг, а гарна, відповідно, зберігає їх  нормі. При поганій поставі знижуються процеси окислення  в організмі, а це автоматично призводить до того, що людина швидко втомлюється як від фізичної, так і розумової діяльності. Погана постава дитини може призвести до короткозорості або остеохондрозу. А гарна постава допомагає цьому запобігти.

Та, крім фізіологічних наслідків скривленої спини, є ще й психологічні, не менш згубні, що створюють у дитини «комплекс». Хто з батьків бажає, щоб його нащадок йшов по життю із зігнутою спиною, скошеними плечима, опущеною головою? Не бажає ніхто. То що ж робити? Виконувати п’ять простих правил.

• Нарощувати дитині «корсет із м'язів». Гарна постава неможлива без рівномірно розвиненої мускулатури. Корсет із м'язів рятує навіть того, кому не пощастило із спадковістю, кому від батьків дісталися слабкі з’єднувальні тканини – передвісники плоскостопості, короткозорості, сутулості.
• Постійно стежити за тим, як дитини сидить, стоїть, виправляти, нагадувати, як це правильно необхідно робити. Запропонуйте дитині стати до стіни, доторкнутися до неї п’ятами, гомілками, ікрами, сідницями, лопатками і головою. Хребет випрямити, плечі розгорнути, лопатки зблизити, живіт втягнути, сідниці напружити. Оце і є правильна поза! Тіло має її запам’ятати. Звичайно, простіше розслабити м'язи, ніж сидіти або ходити прямо, але для того і є поряд, ми, дорослі, щоб попервах стежити за спиною дитини. А надалі для неї це стане звичкою.
• Особливу увагу звернути на позу під час писання, читання, будь-якої іншої роботи за  письмовим столом. Дитина повинна сидіти так, щоб ноги, руки, спина мали опору. Висота столу повинна бути 2-3 см вище ліктя опущеної руки дитини, коли вона сидить. Висота стільця не повинна перевищувати висоту гомілки. Якщо ноги не торкаються підлоги, необхідно підставити стільчик, щоб за стегнові і колінні суглоби були зігнуті під прямим кутом. Спина повинна впритул торкатися спинки стільця, зберігаючи поперечний вигин. Щоб відстань до очей е перевищувала 30 см, книгу краще поставити на пюпітр, тоді не доведеться схиляти голову. Неправильна поза під час роботи за столом дуже псує поставу!
• Стежити, щоб у дитини не з’явилася плоскостопість, яка порушує правильну опорну функцію ніг, ноги швидко втомлюються, вісь таза нахиляється і постать порушується. Своєчасне виявлення плоскостопості зазнає виправлення. Зверніться до ортопеда, не задавнюйте цю проблему.
• Стежити, щоб постіль не була занадто м’якою. Матрац має бути рівним, жорстким, подушка – маленькою, низькою, ліжко – такої довжини, щоб ноги можна було вільно випростувати. У ту значну частину доби, яку відведено для сну, хребет повинен почуватися комфортно, і йому потрібна жорстка постіль.

Особливу увагу необхідно приділяти проблемам погіршення зору у дітей. Одразу зазначимо, що за умови виконання деяких простих правил у більшості випадків, коли це не спадкове відхилення, порушень зору можна запобігти.

Дуже важливо тримати книги і зошити на відстані, що не перевищує 30 см. Коли ми розглядаємо предмети з близької відстані, мускульний апарат ока напружується, змінюється кривизна кристалика, виникає втома, і погіршується зорове сприйняття.

 При поганому освітленні та неправильній поставі виникає звичка розглядати все зблизька, і зрештою це призводить до короткозорості.

Перебування на природі, де забезпечений широкий кругозір, - чудовий відпочинок для очей!

Для нормальної роботи очей важливим є гарне освітлення. Стіл для занять потрібно ставити ближче до вікна і так, щоб світло потрапляло зліва. На робочому столі зліва ставлять настільну лампу з лампочкою потужністю 50-60 Вт, захищену абажуром так, щоб світло не потрапляло у вічі, а освітлювало лише книгу або зошит. Надмірне освітлення подразнює сітківку ока і призводить до стомлення. Шкідливо читати у транспорті, що рухається, особливо при поганому освітленні. Внаслідок постійних поштовхів книга то наближається до очей, то віддаляється від них, то відхиляється у бік. При цьому кривизна кришталика то збільшується, то зменшується, а очі весь час повертаються, намагаючись «зловити» текст. Як результат – погіршення зору.

Коли дитина читає лежачи, положення книги в руці відносно очей також постійно змінюється, освітлення її є недостатнім. Звичка читати лежачи шкодить зору. Коли пил потрапляє в очі, він подразнює їх. Разом із ним в очі можуть потрапити хвороботворні мікроби. Інфекція може потрапити в очі також із брудних рук, нечистого рушника, носовичка. Це може спричинити різноманітні хвороби очей, наприклад, запалення  слизової оболонки – кон’юктивіт, який може призвести до погіршення зору. Тому очі необхідно берегти від травм, від потрапляння сторонніх предметів, пилу, не терти їх руками, витирати лише чистим рушником  або носовичком.

Дуже негативно на зір впливає паління, вживання алкогольних напоїв, наркотиків, особливу у дитячому та підлітковому віці. Нікотин, алкоголь та різні токсичні речовини, що містяться у синтетичних рідинах, можуть спричинити у дітей тяжкі враження зорового нерву і призвести до втрати зору.

Для здорового способу життя дитини дуже важливим є розпорядок дня. Всі батьки вже стільки чули про користь від правильного розпорядку дня школяра, що доводити, у чому  полягає ця користь, немає сенсу.

Зауважимо лише, що розпорядок дня – справді добовий розпорядок; усі 24 години повинні бути певним чином сплановані і план цей, як і будь-який інший план, має сенс лише у тому випадку, якщо його дотримуються. Суть розпорядку дні, якщо говорити коротко, полягає у чергуванні роботи та відпочинку. Згадаємо слова І. Павлова: «Будь-яка жива працююча система, так само як і окремі її елементи, повинна відпочивати, поновлюватися. А відпочинок таких найреактивніших елементів, як коркові клітини, має перебувати під особливою охороною».

Навчання,  яке у житті дітей займає значне місце, потребує посиленої роботи саме цих «найреактивніших елементів». Отже, важливо налагодити правильне чергування розумової діяльності і відпочинку дітей. Але, на жаль, і шкільні заняття, і домашня підготовка до них забирають у дітей так багато часу, що його зовсім не залишається для того, щоб погуляти, почитати, зайнятися улюбленою справою тощо. Більш того, деякі найбільш старанні діти задля занять «відривають» час від сну. Чи потрібно дивуватися з того, що у дитини виникає стійка перевтома – а й звідси суттєве зниження працездатності? Школяр потрапляє до зачарованого кола: він намагається працювати ще більше, втомлюється ще більше, працює все гірше і гірше.

І справа – не у втраті працездатності самій по собі. Не виключено, що все це може призвести до серйозного розладу здоров’я – головного болю, погіршення апетиту, відкрити дорогу хворобам. Щоб попередити усі ці шкідливі наслідки, необхідно правильно спланувати розпорядок дня школяра.

• Тривалість шкільних і позашкільних занять повинна враховувати вікові можливості дитини.
• Дитині має бути забезпечений достатній відпочинок (з максимальним перебуванням на свіжому повітрі).
• Належний час повинен бути відведений для сну.

Не є доцільним братися за виконання домашніх завдань, не перепочивши після школи. Найкраще братися а уроки після обіду і прогулянки на свіжому повітрі впродовж 1,5 – 2 годин. Активний відпочинок після шкільного дня забезпечує «розрядку», задовольняє потребу дитячого організму у русі, спілкуванні – школярі можуть зняти напруженість, пов’язану з інтенсивною роботою у першій половині дня.

Перебування дітей на свіжому повітрі – це використання природних факторів для оздоровлення й загартування їх організмів.

Пам’ятаймо! Чим більше дитина рухається, тим краще вона розвивається і росте. Адже хто-небудь з батьків знає, як після прогулянки у дитини червоніють щічки, вона стає активною, веселою, перестає скаржитися на втому.

Час початку виконання домашніх завдань повинен бути чітко фіксованим. Виконання завдань в один і той же час дозволить дитині швидко входити в стан, що необхідний для виконання завдань і сприятиме якості їх виконання. Потурбуйтеся про зручне робоче місце. У дитини повинен бути свій письмовий стіл.

У бюджеті часу потрібно передбачити близько 1,5 години на заняття, що відповідають схильностям дитини. Читання, участь у роботі гуртка, перегляд кінофільму по телевізору, музичні та спортивні заняття – коло дитячих інтересів досить широке. Стежте, будь ласка, за тим, щоб заняття чимось одним не забирало весь вільний час. Звичайно, на жаль, «споживачем часу» дитини, стає телевізор або комп’ютер.

Про вимоги до харчування необхідно говорити окремо. Тут ми лише підкреслимо, що потрібно всіляко перешкоджати звичці дитині «перехоплювати» дещо на ходу. Гарний сніданок у школі є необхідним, так само, як і обід після занять у школі. Було б непогано, якби у розпорядку харчування було передбачено й полуденок перед тим, як школяр, відпочивши й погулявши, береться до домашніх завдань. Час сніданку та вечері визначається тим, коли дитини прокидається і коли лягає спати (сніданок – через півгодини після сну, вечеря – не пізніше як за 1,5 години до сну). Вживання їжі у певні години забезпечує гарний апетит і нормальне травлення їжі.

Неоцінне значення для здоров’я, бадьорості, високої працездатності має гігієна сну.

Потреба уві сні становить: у 10 – 12 років – 9 – 10 годин, у 13 – 14 років – 9 – 9,5 годин, у 15 – 16 років – 8 – 9 годин.

Ізраїльські вчені встановили, що недосипання навіть за ніч в 1 годину погано впливає на психоемоційний стан дитини. Вона швидше, ніж зазвичай, втомлюється і гірше впорюється з тестами на пам'ять і реакцією. Тому немає потреби доводити, що сон дитини потрібно оберігати: яскраве світло, гомін, розмови – все це має бути виключено. Повітря у кімнаті, в якій спить дитина, повинне бути свіжим.

Сон вадливо оберігати, якщо можна так сказати, ще до того, як дитина заснула. Звичайно, вона не малюк, якому на ніч не можна розповідати страшні казки, та все ж потрібно уникати всього, що може збуджувати фізично або емоційно: рухливих ігор, тривалого читання, перегляду телепередач.

Зрозуміло, що дитину не можна помістити під скляним ковпаком, не можна від усього відгородити, однак розумне обмеження вечірніх вражень є необхідним. Інакше, це вплине на сон, буде затягуватися його початок, а сам він буде не глибоким.

Різні порушення у розпорядку дня є небажаними, оскільки це може призвести до розладу розпорядку дня взагалі і розладу в діяльності організму дитини зокрема.

Є ще одна серйозна проблема, яка шкодить здоровому способу життя. Це шкідливі звички: паління, пияцтво, наркоманія. Статистика свідчить: щорічно люди викурюють 3,600 млн цигарок, 3,5 млд мешканців планети пропускають через свої легені отруйний дим від 5 млд кг тютюну. Кожна цигарка скорочує життя на 5 – 6 хвилин.

Із кожним роком на підпільні ринки нашої країни потрапляють все нові і нові різновиди наркотичних препаратів. На ґрунті наркоманії скоюються злочини і самогубства. За даними соціологічних опитувань, значна частина школярів віком до 16 років хоча б один раз у житті спробувала наркотики, серед них є й такі, що вживають їх регулярно. Дехто з батьків вважає, що відомості про наркотики молодшим школярам знадобляться нескоро. Та слід пам’ятати про те, що це лихо поряд! Здійснюйте освітню роботу у цьому напрямку! Розповідайте дитині спокійно, компетентно і переконливо про дію наркотиків, механізм звикання. Дитина повинна знати, що буде з нею після вживання отруйних препаратів, розповідайте про скалічені долі, про нещасних матерів, про зруйновані сім’ї.

Створіть образ «білого ворога», але робіть це спокійно і поступово, адже у дитини завжди є змога вислухати інші аргументи. Майте на увазі, що читання моралі тут не припустиме. Інтонація Ваших монологів є не менш важливою, ніж зміст. Допоможіть своїй дитині. Навчіть її, як встояти і відмовитися від запропонованої спокуси скошування наркотик.

Виховати дитину здоровою означає від самого малечку навчити її вести здоровий спосіб життя, основними складовими якого є раціональний розпорядок дня, систематичні заняття фізкультурою, загартування, правильне харчування, сприятлива психологічна атмосфера в сім’ї – добрі, дружні стосунки, довіра і взаєморозуміння, бажання поділитися своїми проблемами з близькими людьми, можливість знайти підтримку і допомогу, спільне проведення вільного часу.

 

Я - першокласник. Адаптація дитини до школи. Поради батькам щодо підготовки дитини до школи.

Виступ на батьківських зборах у дошкільних навчальних закладах району

Метою адаптаційного періоду  в  1 –му класі є створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є  з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті.

Ми , учителі, завжди пам’ятаємо, що духовне здоров’я та емоційне благополуччя учня є необхідними умовами успішного навчання. Тому з перших днів, із самого початку адаптаційного періоду, першокласникам створюємо комфортні «емоційні» умови. При цьому особливу увагу приділяємо дітям, які не відвідували дошкільних дитячих закладів і почуваються дискомфортно у новій, незвичній обстановці, у великому дитячому колективі.

Пропонуючи дітям нові для них норми шкільних взаємин, переконую першокласників у необхідності налагодження стосунків з однокласниками, вчу звертатися до дорослих не зі скаргами на труднощі, а по допомогу, як до  носіїв нових, цікавих знань.

Привчаю дітей самостійно працювати, формую уміння дискутувати і відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціаторами щодо отримання нових знань.

Для дітей 6 – річного віку вміння вчитися – це насамперед уміння ініціювати і брати участь у специфічному навчальному  співробітництві. Під час адаптаційного періоду діти мають змогу усвідомити свої права й обов’язки, розвивати мотивацію цілеспрямованого керівництва своєю поведінкою.

Початок навчання  дитини в першому класі  - це складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін.  Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був  просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання : не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємини з навколишнім середовищем.

Психологічне напруження у першокласників, які вперше перетнули поріг школи, виникає як результат реакції на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється учитель від вихователя дитячого садка, а також від мами  та бабусі. Дитину турбує ставлення з боку однолітків: чи зможе вона навчатися так, як усі; чи товаришуватимуть з нею діти; чи не ображатимуть її.

Психологічне напруження поширюється фізичною. Новий режим життя – режим учня – припускає підвищену працездатність порівняно зі старшою групою дитячого садка. У школі необхідно уважно слухати вчителя, не порушувати поведінку на уроках, уміти дотримуватися правил і режиму дня.

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потребується для того, щоб призвичаїтися до школи по – справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5 – 6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкими показники працездатності, у дитини знижуються напруженість та тривожність.

Отже, шановні батьки, налаштуйтеся на те, що і у вас додасться турбот, обов’язків, проблем, зміниться все життя родини. Насамперед, наберіться терпіння, адже не все одразу буде легко. У цей час дуже важливо приділяти першокласникові якомога більше уваги.

Не залякуйте дітей школою, адже це призведе до небажання дитини йти туди.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю.

Кожна дитина має свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії. Поважайте її неповторність.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги, мислення. Для цього в різних періодичних виданнях для дітей сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів.

Запровадьте для дитини  вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

Для дитини  -  ви зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.  Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати.  Якщо роль слухача вас стомлює, якщо ви  поспішаєте, не забувайте: терпіння виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із п’яти відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бути помірними.

Не варто  забувати, що  День  знань – свято не тільки дитяче. Адже ми всі у цьому світі учні, учимося, у той, чи інший спосіб, усе життя. До речі, медики відзначають, що люди, які постійно навчаються, зберігають ясний розум і добру пам'ять до глибокої старості. Адже наш мозок потребує тренувань і навантажень анітрохи не менше, ніж м’язи, а без вправ – атрофується так само, як м’язи. Психологи помітили, що людина будь – якого віку, якщо вона навчається, почувається молодшою. Отже, зовсім непоганий спосіб збереження молодості.

 

Батьківські збори

«Виховання свідомої дисципліни»